?

Log in

No account? Create an account

MisSparrow.com

Я не писала не тому, що не хотіла! Дуже хотіла! Ох, стільки всього було... Але жж вже для мене замалий... Він не приймає мої пости. Тому я створила свій блог misSparrow.com. Дуже незвично поки писати там... Це як почати жити в новій іноземній країні... Але надіюсь, що все буде добре! ;)

Tags:

брендоманія...роздуми...

Вам не здається, що нам конкретно промивають мозги? Нам диктують, внушають, що вдівати, що пити-їсти, як себе поводити, щоб бути на піку! Все-все продумано за нас!

От взяти для прикладу айфон. Собівартість найновішого - $200, ми готові платити за нього $700... Чоловік з екрану гарно нам опише чому він нам потрібен, навіть якщо в кишені вже є попередня версія того ж таки айфону, яка в принципі нічим не відрізняється... Це все "панти"... І я теж на них ведуся... І ще досі скучаю за своїм четвертим айфоном, який за 2 роки жодного разу не підвів і мільйон разів виручив! Але я проміняла його на п'ятий... Невдячна...

Я люблю якісні речі, стильні, дорогі! Але ніяк не зрозумію, як можна платити такі гроші за дермантинову коричневу сумку з жахливим дизайном і буквочками LV, тисячі доларів?!?! А як багато таких брендів, які беруть тільки розкрученістю імені, а виготовляються в тому ж таки Китаї, Бангладеші, Індонезії.... А як багато справді якісних речей, які коштують копійки, бо не мають на собі модного лейблу...

Starbucks ще одна загадка природи))) Як можна було заставити людей платити 10 доларів за каву, яку доведеться чекати стоячи, яку продадуть в паперовому горнятку, яку потрібно власноруч приправляти та ще й самому нести за стіл, намагаючись оминути толпи бажаючих скуштувати це чудо природи?!?! І вона ніяка та кава!! Але мало того, кожен хто покуштує цей нектар, буде вважати своїм обов'язком запостити цей видатний момент свого життя в соцмережах, чим знову ж таки зробить безплатну рекламу бренду! Я проти старбакс однозначно! Рада, що у Львові (в Україні) його нема! Зате в нас є "Кафе 1", "Копальня кави", "Світ кави"... В нас каву варять з любов'ю і подають на блюдечку з золотою "кайомочкою")). Люблю наш Львів за те, що він такий живий і справжній!...

Tags:

Повернення в Гуачжоу


Доброго ранку, Гуанчжоу, я повернулась сюди! Тільки вийшла з аеропорту, вдихнула запах свого китайського міста (кожне місто має запах, ви помітили?).


Любити Гуанчжоу - це якесь дивне збочення, ніхто не любить це місто! Воно брудне, перенаселення, з постійним нависаючим смогом... Ніхто не розуміє, чому я його люблю...

любов зла...Collapse )

  Останніми днями мала дивні короткі польоти інтра-гальф (тобто не вилітаючи з Аравійського півострова). В принципі не погано, щоб ввійти в робочий ритм. Політ тривалістю не більше години, швидість роботи при цьому збільшується в 2-3 рази, тут нема коли розслабитись. Профайл пасажирів - місцеві араби ( ті, що носять традиційний одяг: чорний - жінки, білий - чоловіки).

  Приходять в літак з пакунками гуччі, прада, майкл корс, гермес.... таке враження, що спеціально літають для того, щоб скупити все дюті-фрі. Вчора був великий тигр навіть... Досить гарно з тигрячою граціозністю дивився згори на все те, що відбувалося в кабіні (згадала собі тигра з "Життя Пі",  якраз недавно переглянула і всім рекомендую!).
  А внизу на нього не звертали жодної уваги люди, зі всіма тими пакунками намагались всістися. Арабська сімя - це сім'я на чоловік так 5 -10 і навіть, якщо політ триває зовсім не довго, вони бояться розлучитись один з одним хоча б на хвилинку, навіть якщо квитки в них розкидані... тут згадуються дитячі головоломки, де треба правильно і швидко пересувати частинки, щоб вийшла гарна картинка... Багато з них (не знаю, може помиляюсь, але таке враження складаєтья) отримують насолоду від того, що створюють людям проблеми. Вони відмовляються сідати на свої місця, відмовляються прищепати своїх дітей ремнями, не хочуть ховати свій багаж...

Read more...Collapse )

Mission Impossible

І все таки я лечу! Ніколи б не подумала, що буду добиратись додому з такими от історіями.

Почалось все 08.08 в 12 годині ночі. Ми прибули в аеропорт завчасно, встали в чергу очікування. Для стюардес і пілотів діють величезні знижки на квитки (90% або 50%), але на літак пускають тільки тоді, коли немає бажаючих придбати квиток повної вартості. Таких бажаючих в ніч 8го серпня було більше ніж треба. У мусульман саме в ту ніч закінчився рамадан і почались великі святкування, цілий тиждень! Як в нас різдвяні свята, чи пасхальні… І всі дружно своїми багаточисленними арабськими сімями вибрались у відпустку, тому всі рейси переповнені!
А коли є місця для персоналу, то тут теж треба пройти відбір… спочатку беруть пілотів, потім старших по службі (в залежності від того, коли почали працювати в авіакомпанії). Тому мені з моїм 2012 роком працевлаштування нічого не світило… Бажаючих було більше ніж 15, вільних місць десь 2…
Не взяли на літак з відправленням о 2ій, ок… я не здаюсь, чекаю далі на літак в 5:45… На нього теж не взяли. Не можу сказати, що я дуже засмутилась, я мала якесь відчуття, що тої ночі я не полечу.

моя історія і веселі фотоCollapse )
Вирішила брати інший рейс, інший напрямок, тепер вже на Москву… Поїхала в офіс, там теж ніхто не працює, бо свято. Але квиток таки купила. Був ще час до вильоту, загналась додому, прийняла ванну з піною, щоб зняти стрес після безсонної ночі наповненої  чеканням. Вже на той час я відключалась, автоматично… Але спати часу не було, треба було знову їхати в аеропорт.
Я була шоста в списку бажаючих колег полетіти в Москву, взяли - чотирьох… А я у відчаї та все ще з надією поїхала додому, квиток поміняла на ранковий рейс на Москву (7:25) наступного дня.
Вдома на мене напав депресняк, стало якось сумно і самотньо…дуже захотілось додому, до львівського повітря, неба, зелених дерев… закрила щільно штори, зробла собі нічку і лягла відсипатись нарешті. Думала, посплю - легше стане…
Не стало… Вирішила - треба поїсти, це теж часом помагає. Зготувала лосось смачнезний, подивилась серію улюбленого серіалу… Не помогло… Вирішила, що напевно не доспала, знов лягла.

І тут ще через декілька годин до моїх друзів почало доходити, що я все ще в Досі і нікуди не полетіла. Запросили мене в клуб на святкування. Я знаю, що цей спосіб найкраще помагає, от і вирішила, що треба йти… Справді помогло… Було весело, вечірка вдалась… Спати лягла в 4ій ранку, будильник на 5ту… прокинулась в 6:30… Якраз тоді, коли планувала вже бути в аеропорту…
Спочатку в мене було повне нерозуміння того, що вібдбувається… Потім включився режим "екстремальна ситуація"… Почала дуже-дуже швидко збиратись і одночасно дзвонити Godfather, який обіцяв в 5:30 бути в мене під домом… Після 8го дзвінка я здалась… Таксі? анріл! Його в Досі можна 30 хв ловити і то вдень, а не так рано-вранці. По телефону викликати - теж не варіант, там треба чекати пів години мінімум і машин ніколи нема.
І тут в моєму житті знов появився ангел (мій герой)… приїхав за пять хвилин, хоч я його розбудила, та ще й мене чекав… Я була дуже-дуже приємно вражена, коли побачила його машину під своїм домом… це здавалось нереальним…
Пригнались в аеропорт, я зареєструвалась, написала домашнім, що нарешті лечу, побігла в машину за багажем, коли вернулась, мені повідомили, що посадку закінчили, ворота закрили… я в це теж не могла повірити, бо була впевнена, що маю 20 хв в запасі…. Печалька… на день народження не встигаю...
але я не здаюсь, я "дожимаю" )))
Виявилось, є ще один рейс на Москву в 12:45… міняю квиток… їдемо додому…
Я поснідала, помила посуду (яку лишила в умивальнику і думала, що сусідка мене вб'є після відпустки, але мити часу не було, коли гнала на ранковий московський рейс), почала шукати рейси з Москви до Києва.
В 9ій ранку проснувся Godfather… Краще б він спав до обіду, думала я тоді… Я не злилась на нього навіть, мені просто б енергії не вистачило на це. Всі свої ресурси я кинула на пошук варіантів добирання. Але Godfather відчував свою вину, наярював, шукав мене в аеропорту, коли я була вдома, пропонував вирішити всі мої проблеми))… На то він і Godfather, в нього нема безвихідних ситуацій, навіть коли ці ситуації створює він сам ;)) Я вирішила піти щляхом найменшого опору і здатись. І правильно зробила, бо все таки він мені допоміг, як завжди, зазвичай)) Бо він ще один мій ангел, більше схожий на чортика, але все таки ангел))
І от в результаті ми втрьох - я, мій герой і Godfather, всі дружно поїхали в аеропорт. Я зареєструвалась, здала багаж і мала ще 10 хв, щоб купити квиток з Москви. Спішила, робила дурні помилки, коли викуповувала квиток он-лайн, але купила! Щаслива побігла на паспортний контроль і вже під воротами на посадку отримала підтвердження на емейл про квиток, який купила.... Не важко здогадатись, що і тут я протупила... купила квиток на зовсім інший рейс, не знаю як так, не питайте, в мене талант) Але все таки до того, як стюардеси попросили вимкнути телефони, мені вдалось змінити квиток... Ніколи такого не робила, тепер знаю як. Ну і знову ж таки Godfather зі своїми мудрими порадами вніс в цей процес свою лепту.

Це був напевно найприємніший політ зі всіх, які в мене були! Такий довгоочікуваний, такий релаксовий після всіх стресів, ну і вперше я змогла оцінити 5ти зірковий сервіс наших авіаліній, як пасажир! Мені сподобалось, дуже рекомендую! І вино, ох це червоне вино!!!

З Москви летіла на літаку, з Києва на поїзді. Якщо хочете отримати райську насолоду від поїздного купе, сядьте в поїзд після 3 неспаних ночей! Це справжній кайф! Все, що треба було для щастя - сон з 4 ранку до 12 дня))) ляпота....

А потім почалось (бо приїхала я в результаті в день свого народження) - квіти-привітання-друзі-подарунки... І незабутня вечірка! Так добре, коли про тебе дбають, коли можна отак з корабля на бал... А все це моя сестра Олена! Вона вміє робити свято!

І ще вони, мої друзяки! Наповнили щастям цей день: шаріками, усмішками, теплими словами, танцями і співами...

kyrylych здивувався, що я його запросила, а я не уявляла свого ДН без нього

DSC_0933s



А Назарка вже сто років вважаю найкращим другом, але чи не вперше він потрапив до мене на ДН, чим теж дуже потішив!

А це мій брат, без якого не пам'ятаю жодного свого ДН

Цих гостей не чекала, але дуже приємно була вражена їхнім візитом! Справді гарний сюрприз!

А взагалі, відчула себе по-справжньому щасливою в колі най-найкращих своїх!

І торт був дуже-дуже крутий

А все завдяки Олені і Юрі - організаторам мого свята))

А в головних ролях були:

Моя "пунктуальна" сестра після довгої дороги з Криму прямо до нас, з корабля на бал, - вся в мене! ;) теж лев, теж працює в авіації і теж дуже класна ;)

Отакий от міні фото-звіт - це, як доказ того, що всі великі старання приводять до чудових результатів! Дорога була довгою, виснажливою... але привела мене на свято в коло моїх улюблених людей!

Липень цього року

Не встигла й оком моргнути, як на календарі появився серпень і вже навіть не перше число. Мене трошки лякає така швидкість життя, дуже хочеться виловити з круговороту подій справді цінні речі, події, людей, не упустити щось важливе...
Цей липень був незабутній! Маршрут моїх польотів виглядав так
Зображення

А саме: Москва - Сінгапур - Мальдіви - Наріта (Токіо) - Сінгапур
До цієї схеми ще треба додати Бангкок, який мені зовсім несподівано дали, коли я була на домашньому чергуванні.
Політ в Москву - туди-назад без виходу в місто, тому не рахується. Москвичі поводили себе досить адекватно: хтось подарував мені квітку з салфетки; хтось загубив дорогоціний перстень, який я знайшла, і потім був дуже щасливий отримати його... робочі будні...
Про Сінгапур я вже писала, напишу ще про свій другий візит, бо там було не менше гарних вражень і фото, але для Сінгапуру потрібен окремий пост. А тут про липень загалом.
про мій липень тут...Collapse )

Сінгапур!!!

Що знаєте ви про Сінгапур?
Що знала про нього я, перед візитом?
Давно знала, що там дуууже модний басейн на даху хмарочоса, з якого часом стрибають люди з парашутом. Ще знала, що Орест Зуб там був, пам'ятала його суперові фото, тому зайшла на його сайт http://openmind.com.ua почитати враження.


Дуже замучена була після нічного польоту, автоматично відключалась по дорозі з аеропорту до готелю, на силу стримувала себе, щоб не спати, бо за вікном відкривались неймовірні краєвиди!
Я помітила, що в місцях, які лежать на екваторі, дуже гарне небо, сонце приємно-яскраве, насичені кольори і якесь дуже чисте, прозоре повітря. Не знаю, може це просто збіг. Але мені така природа дуже-дуже подобається!
А ще в Сінгапурі таке відчуття, що це казкове, іграшкове місто, настільки все досконало! Далі будуть фото докази.

В перший день я поспала 2 години (нічний політ тривалістю 10 годин виснажує нівроку), прокинулась - а за вікном вже темний вечір (різниця в часі з Дохою (і Україною) 5 годин. Поки я в готелі збиралась на вечірню вилазку, встигла прослухати 30 хв ролик про місця, які варто відвідати. Дуже корисна штука! І варто взяти на замітку всім готелям! Звичайно там йшла і реклама закладів харчування, різних послуг, але я не проти. А ще, якщо збираєтесь відвідати Сінгапур, то рекомендую переглянути офіційний сайт для туристів http://www.yoursingapore.com/content/traveller/en/experience.html, дуже сильно помагає зорієнтуватися і спланувати подорож.

Вийшла з готею і зрозуміла - я люблю це місто! Я в захваті від цього міста! Недавно ще марила Гонг Конгом, а тепер Сінгапур звідки не візьмись;) Не знаю, хто там казав, що жінки однолюби, але то напевно не про мене;)) В Сінгапурі остаточно переконалась, що моє серце повернуте в східному напрямку, в сторону, де сонце встає!

Чим Сінгапур кращий, ніж Гонг Конг? Тим що він відносно маленький! На маленькій території сконцентровано багато-багато цікавих обєктів! 5 хв на таксі - і я вже в самому центрі!

Щаслива! Попала в місто своєї мрії)))

DSC_0788

Гарно, спокійно і затишно


DSC_0805
Сінгапур, до речі, вважається одним з найбезпечніших міст Світу! І воно справді відчувається, атмосфера цивілізованості витає в повітрі. Люди поводять себе достойно і законослухняно! Тут навіть корупції практично немає! І тут дуже строгий закон, який виконується! Ще досі існує навіть смертна кара! заборонено жувати жуйку всюди і їсти, чи пити в метро! Море всяких обмежень, регулювань. Можливо жити з тим не дуже комфортно, але мені - турсту-дівчині - дуууже навіть! Дітям потрібна строга дисципліна, щоб з них вийшли люди, людям потрібен строгий мудрий керівник, щоб з них не вийшла неконтрольована маса!

тут ще багато Сінгапурської красиCollapse )

А у нас тут Рамадан

В мене в голові вже назбиралась ціла колекція тем, на які дуже хочу написати пости! Але життя несе мене такою нестримною течію, кидає в різні куточки Світу і приправляє це незліченною кількістю емоцій і вражень. А сьогодні заслужений вихідний і справ - хоч відбавляй, але відкладу це все в сторону, щоб написати пост про Рамадан - це такий мій спосіб зняти стрес;)

кактус


Рамадан - це священний місяць ісламського календаря, особливий період тривалістю 30 днів, коли мусульмани постять. Починається рамадан кожного року по різному, в залежності від того, коли на небі появиться новий місяць. Цього року його чекали 9-10 липня, а почався - 10 липня.
Рамадан є однією з 5ти основ ісламу (4ри інші - це декларація віри, молитва, обов'язкова благочинність, паломництво). Мусульмани різних країн відносяться до нього по-різному. Але оскільки Катар - це класична мусульманська країна (95% місцевого населення сповідує іслам), то і до рамадану ставляться дуже серйозно.

Я давно чула, що в період рамадану багато хто тікає з Катару. Тому що:
Читати більше чому...Collapse )

Індія, вона така Індія..


Не навчусь ніяк любити цю країну. Може через мій перший невдалий досвід.( http://yalina-sparrow.livejournal.com/11897.html
http://yalina-sparrow.livejournal.com/12210.html
http://yalina-sparrow.livejournal.com/12316.html)

Тепер регулярно (мінімум раз на місяць) літаю в Індію, маю можливість ще і ще раз наблизитися до їхньої культури і людей. Намагаюсь зрозуміти і полюбити...

Які індуси літають зазвичай?
Я їх умовно поділю на 3 категорії (без наукових фактів, все базується виключно на власних спостереженнях):

мої категорії тут...Collapse )


Ну от, такі враження... Це назбиралось, певно...

І я б навіть сказала, що не люблю Індію, індусів, якби не ще один ангел, якого мені подарувала доля! Мій хороший друг, навіть брат по духу, як потім виявилось, народився в один день зі мною))) Показав мені Індію з її кращої сторони! Він багато спілкується з іноземцями, і сам багато в чому не розуміє своїх земляків, ніколи не покидав кордони своєї країни, але тим не менше дуже прогресивно мислить! Людина, завдяки якій, я під час першого свого індійського візиту, перестала плакати нарешті, і почала сміятись). А найти його можна тут Yash Panwar , якщо збираєтесь в Делі дуже рекомендую!

Та й, крім нього звичайно, є багато хороших, дуже розумних індусів. Тут просто захотілось написати про наболіле...

п.с. От писала я свій критичний пост і тут принесли мені кавусю, так по-домашньому і мило! Гаряче-гяряче капучіно в великому горнятку і яблучний пиріг з морозивом! Ммммм...я це люблю! І дякую Індії за цей гарний ланч в Колькаті! IMG_7270

Tags:

Мені часом трапляються ангели, з'являються звідкись і кудись йдуть.

Недавно ангел з'явився в Стамбулі...

А починалось все не так і весело. Мій літак Доха-Стамбул запізнився на пів години і в мене залишались лічені хвилини, щоб зловити літак ан Стамбул-Київ. Я розуміла, що це буде не легко, але навіть уявлення не мала наскільки важко це в стамбульському аеропорту. Спочатку довга дорога в автобусі, потім дорога і довга черга за квитком, далі черга паспортного контролю, далі довга дорога, вихід з аеропорта, вхід з іншого боку на інший рівень, і тут невідома зона... Величезна, вказівники незрозумілі, персоналу нема. Я ту зону 2 рази була змушена оббігти, щоб знайти свій шлях. І тут стою (знову!) в черзі на паспортний контроль, а черга мішана, на всі літаки зразу. Чую українців, думаю, ми напевно на один літак, напевно його затримають. А потім осінило глянути на квиток... Виявляється той набурмосений турок, якому я чітко сказала номер рейсу і що дуже спішу, щоб впіймати свій рейс на Київ, дав мені квиток на наступний рейс через 10 годин і ні словом не обмовився...

І так я застрягла в Стамбулі на цілий день. Спочатку, пічалька, потім пошуки нету. В інфобюро мене послали купувати інтернет-картку за 15 доларів. Я звичайною Інтернет люблю, але не на стільки... Хотіла поїхати в місто, інший турок турбюро порадив мені тур за 260 доларів, або таксі за 80, на метро казав не їхати, бо то дуже довго - 2 год, а на його чудо-таксі всього 20 хв...цікаво так, може то був гелікоптер?... Я відмовилась від його щедрих пропозицій і пішла шукати де б перекантуватись. Ненароком натрапила на вай-фай зону. Ху, є зв'язок! Зразу дзвоню Олені. Вона в мене найкращий порадник. При чому її поради зовсім не прогнозовані, зовсім не такі, на які я чекаю. Але в результаті виявляються вірними. От я думала, вона мені скаже сиди в аеропорту, щоб не прогавити літак і йти самій в невідоме місто до невідомих турків зовсім не безпечно. А вона мені каже - йди обов'язково!

про Стамбул і ангела тут...Collapse )


IMG_6718

Tags: